Архів рубрики ◊ Простір художніх текстів ◊

13 Тра 2011 Пустелею босоніж…

Ірина Скрипник народилася 14 травня 1986 року на Буковині. У 2008 році закінчила філологічний факультет Чернівецького національного університету. А в 2010-му вступила до аспірантури Інституту літератури імені Т.Г. Шевченка НАН України (відділ компаративістики). Антонич та Шульц – два найважливіших чоловіки в її житті. Ще багато років тому вирішила для себе, що поезія – доречна пауза між шепотом і криком. Автор виданої поетичної збірки “Загублене сонце” (2005 р.) і двох невиданих – “Хвилина до осені” (2008- 2009) та “Сорок днів пустелі” (2010-2011). Поезія Ірини Скрипник витончена, вишукана, надзвичайно жіночна; у ній переплітається глибоко особисте, інтимне та універсальне. Чуттєвість досягає максимуму, не оголюючись при цьому. Творчість Ірини Скрипник воістину аристократична. І навіть ідучи босоніж пустелею, її лірична героїня залишається королевою. читати…

27 Кві 2011 За течією ріки (Володимир Сердюк)

Матеріал можна прочитати, перейшовши за посиланням: http://lsd.co.ua/article.php?id=39

03 Кві 2011 Фантастика від Юрія Муляра

МУЛЯР ЮРІЙ ПЕТРОВИЧ – народився в 1964р, до повноліття проживав в Чернівцях, колишній військовослужбовець ППО – майор запасу, має дві вищі освіти, одна з яких – військовий психолог, наразі 9-й рік працює соціальним працівником в ОГ “Народна допомога”, одружений, має двох дорослих дітей. Наприкінці 2007 року самотужки випустив книжку короткої фантастики “Адреналінові сутінки” (видавництво “Місто” Чернівці). Друкувався кількаразово в “Українському фантастичному оглядачі”. В 2010р в якості упорядника надрукував збірку сучасної короткої фантастики “Рубікон”.

24 Січ 2011 Єлена Даскал. Видам указ і підпишу від себе…

Чернівецька поетеса. Автор книги «Румба із КОМАНДАНТЕ» (2009), яка побачила світ у результаті перемоги Єлени Даскал у літературному конкурсі імені Вадима Коваля 2008 року.
Слухаємо автора: «Народилася у Чернівцях у 1988р. Зараз навчаюся в аспірантурі інженерно-технічного факультету ЧНУ.
Не уявляю себе без музики, слів, дзеркала, ромашок, експериментального кіно, сміху, правди, подорожей та безлічі дивацтв. Найголовнішим у житті вважаю можливість бути потрібною. Мрію, щоб мої вірші колись перетворилися на пісні.
Моя Куба живе у танцях. У сукні, колір якої схожий на коктейль Сонця і океану десятирічної витримки. У пуантах, що нагадують засмагу Ернесто, який співає своє реггі русалкам. У лаконічному па, що вибухає, набрякнувши змістом. І у двох людях, що тримаються не за руки, а за серця. У цьому і є справжній драйв. Саме така для мене анархія». читати…