10 Лис 2011 Мирослав Лазарук презентував книгу “Цісарська дорога”
 |  Рубрика: Літкурєр, огляд подій

У листопадові дні, підводячи підсумок літературних подій жовтня, можемо констатувати, що попередній місяць виявився багатим на різноманітні літературні заходи, з-поміж яких – зустріч студентів філологічного факультету Чернівецького національного університету імені Ю.Федьковича з відомим письменником Мирославом Лазаруком, що була зініційована кафедрою української літератури.

“Літературний простір” уже представляв читачам поетичні твори мистця, а також інтерв’ю з ним, надане дослідницею його творів Уляною Пернай. Варто зазначити, що Мирослав Лазарук – письменник, творчість якого різножанрова й багатопланова, адже в його доробку, крім поетичних книжок (“Коломия” (1988), “Покрова” (1993), “Ночі з амазонкою” (1996), “Містечкові містерії” (2001), “Пантір” (2006)) і прозових (“Птах самотній” (1996), “Збирачі маку” (1999), “Лепра. Інавгурація” (2006)), є й драматургія (“Видіння судної ночі” та “Дуель у божевільні”), а також есеїстка (“Микола Вінграновський. Степовий Сварог” (2009), “Через терни до любови” (2010)). Студентам-філологам Мирослав Лазарук презентував щойно видану поетичну книжку “Цісарська дорога”, що побачила світ у чернівецькому видавництві “Букрек” у серії “Зона Овідія” (художнє оформлення Ярослава Заяця).

На початку “спілкування” письменник прочитав вірш, що написав уранці перед зустріччю. Це був заготовлений поетичний “сюрприз”, адже всі присутні стали його першими слухачами. В аудиторії панувала невимушена атмосфера довір’я до Слова, яке звучало з уст Автора, взаємна відкритість, що спонукала мистця слова розкриватися (відкривати себе) перед читачами. Він роздумував уголос та іронізував, зокрема над тою тяжіючою ще від радянських часів класифікацією на “видатних”, “відомих” тощо, наголошуючи, що не вважає себе відомим, жартував, запрошуючи до “живого” спілкування, ставав надто серйозним, коли мова заходила про українську історію минулого віку…

Власне, саме звідси бере початок його “Цісарська дорога”, що ввібрала в себе пам’ять народу й пам’ять поетового роду. Мирослав Лазарук читав поезії з нової книжки. “Наша географія”, “За Воркутою, аж під Тюкалою…”, “Снігова балада про сибірську Туркиню” та інші вірші, що звучали тут, спонукали до переживання як проживання цих складних людських історій, завузлованих часом і епохою, що минула, але виринатиме раз у раз знову й знову, бо ці історії є кому пронести крізь роки, крізь “протяги епох” – доки існуватимуть у цьому світі поети.

Напевне, своєрідною кульмінацією зустрічі було авторське прочитання поеми “Аркан. Житіє поета Дмитра Загула опісля смерті”, що ввійшла до попередньої збірки “Пантір”. Автор нагадав трагічну долю буковинського поета й перекладача, знищеного репресивною системою. “Наче ступаєш в застуджену воду, / Вже затверділу, засклілу, огей!” – так відчитується одна з історій того трагічного віку. Енергетика самого тексту й енергетика поетового голосу творили дух Поезії, відбиваючи дивні ритми, голосові перепади – аж до ритмоспіву: “… д о д а н ц у, д о д а н ц у, д о д а н ц у…”.

Чи не найбільшу увагу в слухачів викликало читання інтимної лірики (“Овал грудей твоїх сміливий…”, “Чистотіл замітає зарінки…”, “Любив. Люблю. І ви любіть…” та ін.). Автор багато коментував, інтерпретував власні твори, а поміж тим – відповідав на запитання, що просто “сипалися” у вигляді записок. Він навіть пожартував, що, мовляв, у цій аудиторії виступав не так давно Леонід Талалай, то в плані записок-запитань його складно буде перевершити… Запитання стосувалися передовсім творчості, а саме – творчого процесу, були й поетичні рядки, присвячені Мирославові Лазаруку та цій зустрічі з поетом. Хтось навіть не втримався й запитав, чи не задумувався колись письменник про професію актора, адже дуже майстерно читає власні твори. З’ясувалося, що це досить делікатне для нього питання, оскільки він з дитинства брав участь у різних аматорських заходах, але … обрав Слово. Традиційно, як це буває на таких мистецьких зустрічах, доводилося відповідати й про перше кохання, й про перший вірш, і про натхнення…

На завершення Мирослав Лазарук прочитав дитячі вірші, розкривши перед читачами ще одну творчу іпостась – автора творів для дітей.

Начебто й завершилася презентація, але спілкування тривало. Студенти влаштували письменникові своєрідну автограф-сесію. “Важливо подивитися кожному своєму читачеві в очі”, – сказав ще перед початком заходу Мирослав Лазарук. Тож підписуючи власні книги, він продовжував відповідати на запитання, вислуховував побажання і навіть зазнайомився зі студентами – своїми земляками з Коломийщини.

Сторінки: 1 2
Ви можете проглядати коментарі, підписавшись на RSS 2.0. Ви можете написати коментар, або зробити трекбек зі свого сайту.
1 коментар
  1. Ольга Калініченко коментує:

    Доброго дня! На жаль, на презентацію не вдалося потрапити, проте збірку вже собі придбала! Вже прочитала! Поезії дуже теплі, живі та навіюють щось рідне!!!

Залишити коментар

XHTML: Ви можете використовувати теги: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>