03 Кві 2011 Фантастика від Юрія Муляра

 

СТРАЖ

Гіро від втоми готовий був випустити з рук важкий дворучний меч, але тільки завдяки витривалості зміцнілої сили волі продовжував відпрацьовувати складні удари проти четвертого, переможеного один за одним, супротивника. Він знає, що ще занадто молодий, щоби битися зі стражем гори – підступним бездушним чужинцем, який вже багато років немилосердно править містом і щорічно вбиває задля власного задоволення найвродливіших дівчат. Тирана неодноразово намагалися знищити мешканці міста, проте він володіє диво-зброєю і завжди перемога залишається за ним. Гіро також знає, що вперше за довгі роки він народився незвично великим, і якщо навчитися досконало володіти зброєю, то він зможе перемогти ненависного ворога. Він ніколи не був в місті і не знає, де той знаходиться, тому що його самого надійно ховають в надії, що володар диво-зброї не дізнається, де він і не зможе його, не достатньо зміцнілого, вбити. А поки все його життя – це низка важких та виснажливих вправ з виховання сили волі і сили тіла, коли знаєш, що на тебе сподіваються, як на останню надію покінчити з важким для городян гнітом. З народження Гіро оточили невсипущою опікою та увагою, а натомість вимагали лише одного – допомогти в майбутньому позбутися ворожого ярма. Дбайливі, але водночас вимогливі і суворі вихователі – жінки і чоловіки – багато разів на день привчали Гіро до думки, що перетворилася тепер на мету всього його життя, перемогти ворога, навіть якщо задля цього доведеться пожертвувати власним життям. Гіро були незнайомі дитячі забавки, тому що, як наголошували його вихователі, його дорогоцінний час неможливо витрачати на всілякі нісенітниці. Рано вставав і довгими годинами вперто тренувався, навчаючись знанням володіння різноманітною зброєю, нашвидку їв, щоб знову і знову до пізнього вечора досягати чергової перемоги над своїм тілом. В короткі хвилини відпочинку йому подобалось слухати старого сивого ветерана про ті часи, коли місто жило вільним життям, і його, не надто зміцнілий розум, раз за разом повставав, коли наставник розповідав про те горе, що приніс для міста ненависний тиран. Від інших вихователів йому довелося дізнатися, що його мати при пологах померла, а батько загинув в двобої з всесильним тираном, і це ще більше змушувало його бажати смерті ворогу. Ще він знає від них, що через кілька років все більше старіючий страж можливо ослабне настільки, що не зможе вправно скористатися диво – зброєю, і тоді Гіро обов’язково спробує з ним поквитатися за смерть батька і визволить місто.
І ось настав довгоочікуваний для Гіро день, коли громада міста вирішила, що йому достатньо займатися удосконаленням своїх здібностей і прийшов час довести справою, що він готовий із зброєю в руках звільнити ні в чому не винних мешканців міста. Депутація городян на чолі з мером уважно продивился його бій з чотирма запрошеними для цього випробування досвідченими бійцями і одностайно дійшла висновку, що Гіро неможливо ще чомусь навчити і його майстерності достатньо, щоб виступити проти тирана. Ще через день тиран передав у відповідь на виклик Гіро свою згоду битися з ним. Вже йдучи на битву з ворогом, Гіро попередили , що перед поєдинком віроломний тиран намагатиметься заманитиийого на свій бік або іншим чином спробує обманути його. Гіро з обуренням віднісся до почутого. Прощання було коротким, і незабаром останні проводжаючі залишили Гіро сам на сам на вузькій стежці до крихітного майданчика перед печерним житлом тирана на пануючій над містом горі.
В призначений час Гіро громовим голосом і ударом меча по щиту сповістив про свій прихід. Відповідь не забарилася, і Гіро побачив не меншу, ніж він сам, але значно більш старшу за віком людину у повному бойовому обладунку. Противники свердлили один одного лиховісними поглядами і, не обмовившись жодним словом, одночасно вихопили з піхв мечі, зійшовшись в немилосердній січі. Кожен з них сподівався тільки на перемогу. Тиран розумів, що, вбивши не одного претендента на володіння диво – зброєю, він давно позбувся права на милосердя у випадку свого програшу. Однак, набутий з роками досвід не міг останнього часу повністю заступити послаблення сили, тому тиран вперше відчув холодний подих страху. Гіро ж знав, що ворог нещадний до переможених, і бився з відчаєм приреченого, який не збирається здаватися, нехай недосвідченого в справжньому двобої на смерть, але молодого і дужого бійця. Якщо спочатку тиран зумів заманити Гіро до провалля за його спиною, то через короткий час Гіро виправив ситуацію, остаточно перехопивши ініціативу до себе. Обидва воїни ще були неушкодженими, проте кожний вже зрозумів, на чию користь закінчиться поєдинок, якщо не станеться диво. Тиран же відчував, що з кожною секундою вимахувати дворучним мечем стає все важче і важче і, зробивши обманний рух, звично скористався улюбленим прийомом, що вже не один раз вирішував долю попередніх боїв на його користь. Цього разу стало ясно, що молодий претендент знає цей хід, і тиран пішов в глухий захист. Гіро готували добрі майстри двобою, і тепер настала його черга застосувати домашні навички. Сила і навала молодості поступово взяли верх над досвідом, і настав момент, коли Гіро вивіреним ударом меча пробив панцир тирана. Гіро переповнював справедливий гнів, він не збирався вислуховувати останні слова, що намагався вичавити з себе ворог.
Закривавленим мечем над своєю головою Гіро сповістив про смерть тирана городян, що чекали під горою. На гору піднявся мер міста, кілька почесних городян і його незмінний вчитель, щоби виказати переможцю свою щиру подяку та відверте захоплення. Вони згідні виконати будь – яке бажання Гіро в обмін на обіцянку залишитися охороняти місто, так як диво-зброю неможливо використати в іншому місці, тільки тут, бо саме з цього місця воно надійно закриває ворогам єдиний незахищений вхід. Гіро не міг відмовити рідному місту, яке дало йому все у цьому житті, замінивши йому найближчих в житті людей.
Пізно ввечері, вперше залишившись самим, Гіро за вишуканою трапезою милувався святковим феєрверком на його честь. Заступивши єдиний вхід до міста, Гіро день за днем ніс добровільну службу. Гіро звикнувши з дитинства вдовольнятися лише найнеобхіднішим і ніколи не вимагав нічого зайвого. Минали дні, тижні і ось вже кілька місяців, як Гіро поступово звик бути самі, лише добрий його вчитель іноді приходив провідати Гіро та вірні сторожові собаки складали його оточення. Одне не міг збагнути Гіро – чому не приходять до нього жителі міста, для яких він так багато зробив і які навіть поставили на його честь пам’ятник в місті, як і обіцяв мер. Добрий його учитель розвіяв всі сумніви – просто городяни побоюються, що місто може залишитися бодай на кілька хвилин без надійної охорони. Гіро знав, що в попередні часи тиран збирав данину з міста, одночасно захищаючи за допомогою диво-зброї своє володіння від зовнішніх посягань інших тиранів. Місто завжди було ласим шматком для ненажерливих сусідів, які тільки і мріяли захопити його багатства.
В середині першого року добрий вчитель приніс неочікувану звістку про те, що велике військо ворога рухається в бік міста і Гіро повинен підготуватися до бою. Якщо до цього дня Гіро тільки знайомився з устроєм диво-зброї по схемам, накреслених на стінах потаємної кімнати, то тепер він був готовий використати його в дії. Зброю від початку було спрямовано на прохід між двома горами, що вів в місто по єдиній дорозі. Гіро тільки з оповідань уявляв дію зброї і був радий тому, що саме він відповідає за неї. Темна маса ворожої кінноти, піших воїнів та обозів повільно заполонила яр перед тим, як подолати штучну завалу, що видавалася єдиною перешкодою на шляху до міста. Здійнятий догори дим слугував сигналом застосувати зброю, і Гіро негайно привів її в дію. Нестерпний гуркіт на деякий час оглушив Гіро, а сніп вогню слідом за вогненною кулею, що невідомо звідки вилетіла, мало не засліпив його. Напівсліпий та майже глухий, Гіро однак побачив, як яскравий спалах накрив темну масу ворогів, а після того, як він розсіявся, на тому місці лиш догорали залишки всього, що ще могло горіти. Штучна перешкода з каміння також зникла, неначе її ніколи й не було. Через короткий час з міста прибув мер і, подякувавши Гіро, повідомив, що городяни вирішили побудувати на честь Гіро храм. Обличчя Гіро негайно почервоніло до самих коренів волосся, і він спробував відмовитися від такої честі і лише попросив, аби його все-таки відвідували люди. Мер відвів Гіро вбік і по секрету повідав йому, що городяни звикли боятися – адже вони стільки років лякалися всевладного тирана, що одного разу той може задля власної втіхи попросту їх знищити, тому їм і в голову не може прийти думка з’явитися перед Гіро. Ввечері Гіро знову дивився, як городяни веселим феєрверком вшановують його перемогу над ворогом. Так повторювалось після кожної чергової перемоги, проте більше за все Гіро розчулився, коли якось йому принесли картину, на якій він був зображений в момент бою. На ній був чоловік, який зовсім не був схожий на нього, а скоріш за все на диковинного велетня з суворим і навіть жахаючим виразом обличчя, в надзвичайно чудернацькому бойовому спорядженні, який, верхи на дихаючому вогнем драконі, знищує незлічені юрбища кровожерливого ворога. Гіро зніяковіло дивився на страшну карикатуру на себе – настільки вона була фантастичною і нічим не відповідала дійсності. Добрий учитель Гіро довго і небезуспішно втлумачував молодому стражу, що саме таким бачать його та його диво – зброю жителі міста. Зрештою Гіро навіть чимось сподобалася картина, він попросив зробити собі такі самі бойові обладунки, як і на картині. Під час чергового зіткнення з ворогом Гіро вже стояв в сяючому і такому безглуздому панцирі, що його можна було здалеку побачити блискучою точкою жителям міста. Все це змушувало Гіро ще пильніше і відповідальніше ставитися до покладених на нього обов’язків.
Наступного року, замість його доброго учителя прийшла інша людина, яку Гіро кілька раз бачив серед поважних громадян міста під час святкування перемоги над черговим ворогом. Ця людина повідомила, що його учителя забрав до себе бог, але перед тим, як померти, учитель прохав його, як свого друга, не залишати Гіро без поради та допомоги. Єдиний зв’язок зі світом обірвався, і до Гіро вперше прийшло відчуття самітності. Напевно, це відчув і його новий співбесідник, миттєво перейнявшись до нього своєю участю. Гіро розповів, як йому важко на душі і Друг, як того став називати Гіро, уважно вислухав все і вмілою порадою зняв його душевну напругу. Тепер він щонайменше раз на тиждень провідував Гіро, а незабаром Гіро зрозумів, що його душевна рана поступово загоюється. І знову місяці складалися в роки, і Гіро зненацька відчув незвичайне томління у власному тілі. Він сам не розумів, чого він хоче, проте незрозуміла внутрішня невдоволеність не давала з деяких пір йому спокою. Щоби не думати про неї, Гіро став ще старанніше нести службу, це на якийсь час відволікло його. Але ось незрозуміле почуття з новою силою навалилося на нього. Посиленні заняття з важким дворучним мечем лише на короткий час полегшили його стан. Зважаючи на те, що це може йому заважати ретельно захищати місто, Гіро вирішив розповісти про все своєму новому другу. Вислухавши Гіро, Друг помітно повеселішав і з готовністю погодився йому допомогти. За кілька діб Друг приніс до надзвичайно смачної їжі якесь питво, і Гіро відчув, що через деякий час світ цілковито змінився в його очах. Гіро злякався незвичного запаморочення, проте Друг був поряд і, заспокоївши його, поклав Гіро в ліжко. Він попросив Гіро нічому не дивуватися, якщо йому насниться незвичний сон, де він, Гіро, буде бачити оточуючий світ дещо по – іншому. Гіро не помітив, як в ліжку несподівано опинилась незнайома дівчина. Друг заспокоїв його і повідомив, що вона допоможе зняти його напругу, і Гіро не повинен нічого робити, дозволивши їй все необхідне зробити самій. Далі все було, як уві сні – Гіро нічого не розумів, проте, коли надзвичайно приємне відчуття, нарешті, пересилило всі інші почуття, Гіро, зненацька сам для себе, вирішив, що він хоче, аби це відчуття продовжувалося завжди. Прокинувшись вранці, Гіро не знайшов дівчини поряд з собою, і йому здалося, що все це було лише сном і всього цього не було насправді. Голова розколювалася на друзки, але Друг заспокоїв його, сказавши наостанку, що це відбувається з кожним, кому насниться такий сон. Коли через кілька місяців Гіро знову стало непереливки, то він попросив Друга знову повторити чудесний сон. Проте тепер Друг зміг його переконати, що такий сон одночасно забирає у людини напрочуд забагато сил, і через це він швидко старішає, і, незважаючи на це, іноді, раз на кілька років, “приємний сон” повторювався.
Коли молодість непомітно перейшла в зрілість, Гіро все частіше почав задумуватися про той день, коли його руки вже не зможуть вправно володіти важким дворучним мечем. Це більше за все гнітило Гіро. Друг з першого погляду зрозумів, що відбувається на душі у Гіро, і той був невимовно радий, коли Друг сам попросив його розповісти про гнітючу його тривогу. Друг пообіцяв не полишити це питання без уваги, але кожного разу, приходячи до Гіро, уникав відповіді. Гіро вперше відчув себе незатишно від спілкування з Другом. Все змінилося того дня, коли, подякувавши Другу за черговий чудесний сон, Гіро повернувся в башту і побачив забуту Другом пляшку з залишком вчорашнього напою.
Гіро довго не міг наважитись і тільки пізно ввечері, перевіривши собак, вирішив сам спробувати отримати “чудодійний сон”. Замість такого звичного своєю гіркотою питва Гіро відчув надзвичайно приємний смак. Гіро пригадав, як Друг розливав питво по келихам, але чому смак питва Гіро так відрізнявся від того, що пив Друг? Гіро ліг в ліжко і приємний вітер в голові закликав відправитись в дивовижну подорож назустріч нечуваній насолоді. Але такий довгоочікуваний “чудесний” сон так і не прийшов до Гіро і він відчув, як томління з новою, нечуваною силою навалилося на нього. Нова підозра гострою голкою неприємно штрикнула Гіро в саме серце.
Гіро з нетерпінням чекав на наступний прихід Друга. Не треба було питатись, аби зрозуміти стан Гіро, і Друг, чомусь насуплений, пообіцяв допомогти Гіро. Наступного дня Друг більше не супився і, радісно посміхаючись, запросив Гіро скоріше до столу. Непомітно для Друга Гіро перемінив келихи з вже налитим напоєм. Гіро дочекався, коли Друг під його пильним поглядом спустошив свій келих. Він уже хотів вибачитися за жарт, але Друг нічим не видав себе, що напій йому чимось не сподобався і тепер Гіро вже не вагався в тому, що тут криється дещо більше, ніж йому здавалося раніше.
Друг ще намагався втримати контроль за тим, що відбувається, але незабаром сон звалив його під стіл. Гіро був готовий проклясти себе за те, що зробив і, аби хоча б трохи заспокоїти мозок, вийшов надвір. На його подив у воріт стояла дівчина, яку він неодноразово уявляв собі уві сні. Він посміхнувся у відповідь на її посмішку і запросив увійти до башти. Далі вони здійснити все те, що неодноразово він бачив уві сні, і було це набагато кращим, тому що все це було наживо, на відміну від його марень. Хвиля за хвилею, насолода, як могла, насичувала їхні спраглі тіла і душі. В короткі хвилини відпочинку від любовної втіхи Гіро спочатку з явною недовірою відкривав для себе світ, про який він не знав нічого. Він, як губка, ненаситно всмоктував нові враження, що перегортали догори ногами все те, що змалечку втлумачували йому в голову. Його гнітило, коли дівчина розмовляла з ним, немов з малою дитиною, невимушено переконуючи його раз від разу в хибності чергової помилкової уяви.
Відтепер Гіро знав все, про що тільки міг дізнатися, проте хотілося знайти відповідь на ще більшу кількість запитань. Те, чого не знала дівчина, міг розповісти Друг, і Гіро зв’язав його, аби той не втік, коли прокинеться. На ранок втомлений та щасливий одночасно, Гіро дозволив дівчині повернутися додому, а сам приготувався до розмови з Другом.
Нарешті прокинувшись, Друг завжди важко переносив головний біль від випитого напередодні,але зразу зметикував, що від нього вимагається. Він бачив, що Гіро готовий розірвати його на шматки, якщо той буде щось приховувати, тому вирішив розповісти правду. Язик доглядача за стражем швидко розв’язався після випитого для поправки здоров’я келиха спиртного.
Його цинічна розповідь одночасно і налякала, і приголомшила Гіро простотою задуму і жорсткою логікою умовиводів. Місто змалку готує дитину, яка згодом стане вбивцею змореного роками старого захисника диво – зброї. Воно використовується проти зовнішніх ворогів, а нанесене ним ураження надовго відбиває бажання плюндрувати місто.
Майбутній переможець охоронця зброї повинен жити в невіданні про діючого стража зброї і повинен бути, якщо не його сином, то близьким родичем. Відповідно вихований, він також повинен бути чесним, справедливим та добрим, і не знати, що насправді відбувається в місті. З дитинства йому насаджувалася думка, що існуючий страж зброї – погана, жорстока і несправедлива людина, яку необхідно вбити. Віддавна місто не може забути жахливих наслідків, коли зброя опинялася в руках всіх городян, і тому виховує в цілковитому невіданні майбутнього вбивцю теперішнього стража зброї. Для виховання винаймаються за добру винагороду спеціальні актори, які з раннього дитинства розігрують, за своєю суттю, містифікацію заради правильного виховання майбутнього стража суперзброї. А після його виховання вони знову перетворюються на простих городян з притаманними кожній пересічній людині чеснотами та слабостями. Живучи в достатку під захистом зброї, городяни насправді ошукують майбутнього охоронця зброї, створюючи навколо нього ілюзорний світ лицарства, справедливості і жертовності. З часом невідворотно настає мить, коли існуючий страж стає немічним і його потрібно вбити, аби зброя знову була в надійних руках. Новий страж власноруч убиває свого попередника. Буває, що той перед смертю просить його не вбивати, пропонуючи разом охороняти зброю, але ще ніколи новий страж не залишав противника в живих. Піти з печери, де зберігається суперзброя неможливо, як і неможливо її узяти з собою, а тільки використовувати з того місця, де вона знаходиться.
На додаток Друг повідав Гіро, що іноді черговий страж взнає всю правду про себе і справжнє становище речей навколо нього, як і свою майбутню долю, проте це нічого не змінює, так як страж суперзброї сам виступає її заручником. Надмірно допитливому стражу іноді, попри все, вдається дізнатися, що все, що відбувається навколо нього – бутафорія і місто насправді живе за зовсім іншими правилами, але головне, що наступний страж зброї – його син, як і те, що сам він також син попереднього стража зброї, якого він вбив власною рукою. Дівчата за щедру винагороду, зрідка спеціально відвідують стража, щоби потім виношувати під своїм серцем чергового стража суперзброї. Що надалі з ним відбуватиметься, Гіро і сам добре знав по собі. Прикро, звісно, що про все це знають всі мешканці міста, окрім самого стража. Сам же він не може розповісти про це нікому, тому що його самого оточують спеціально підібрані люди, які не дадуть йому можливості без перешкод залишити свій пост. Навіть задіяти свою зброю проти міста страж не може, бо серед його мешканців вірогідно не можуть бути лише погані люди. До того ж воно зорієнтоване виключно в бік вірогідного зовнішнього ворога і його положення не може бути змінене. При зустрічі з прийдешнім стражем попередній страж намагається відкрити новому стражу очі на справжній стан речей. Але той так вихований, що не слухає його і вбиває свого попередника.
Доглядач чесно відповів на всі запитання Гіро і попросив, заради дітей, зберегти йому життя. Гіро зрозумів, що, навіть при бажанні, не зможе відмовити йому, тому відпустив. Наостанку він запитав: “А що було б, якщо я не зміг вбити попереднього стража гори?”. “Його вбив би твій брат. А якщо і йому доведеться загинути, то його намагатиметься вбити наступний народжений від нинішнього стража. Ти вбив стража гори і тоді всіх наступних, народжених після тебе, також довелося вбити”. Проклинаючи віроломне місто, Гіро усвідомлював, що одночасно став його заручником. Нове знання було гіршим того невідання, з яким прожив все своє життя Гіро.

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7
Ви можете проглядати коментарі, підписавшись на RSS 2.0. Ви можете написати коментар, або зробити трекбек зі свого сайту.
1 коментар
  1. samnasam коментує:

    Як на мене, “Адреналінові сутінки” – це, справді, краща збірка короткої фантастики одного і, разом з тим, українського автора, якого я прочитала дотепер. Може, по одинці і не самі видатні речі, але зібрані до купи у збірку, вони справляють неабияке враження і читаються на раз. Так тримати! Окремий RESPECT за http://www.samete.blogspot.com

Залишити коментар

XHTML: Ви можете використовувати теги: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>