06 Гру 2010 Остап Ножак

Про автора. Народився 28 квітня 1983 року у м.Чорткові Тернопільської області. Вчився на філологічному факультеті Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, де нині викладає на кафедрі журналістики. Є лауреатом кількох літературних конкурсів, у тому числі «Молодого вина» (2003) та конкурсу імені Вадима Коваля, у результаті чого вийшла збірка поезій «Кохаючи серп і молот постмодернізму» (2003).

ВІЗІЯ

На обійсті жили сіни, а в них – мішки й кукурудза,
На вікнах – вазони, фіранки і чорні цятки від мух –
У сінях ми колядували… Здається, «Бог предвічний»…
А з хати до сіней виплескувався теплий різдвяний дух.

У хаті тепер живе стареньке фортепіано,
А в ньому всередині – рублі в літрових банках,
По кутках – вузькі шафки з короткими шухлядками,
Куди щоночі спати вкладаються Моцарт і Бах.

І так просто-простіссімо мама грає на ніч,
І миші сідають збоку на канапу слухати «Рондо»…
Лиш я заховався в книженціях старого польського калібру –
Вишукую зшитки з колядками, музику ловлю за бороду.

26 липня 2008 р., субота, Печ, Фельшьоумальом утцо, 3


[вранці 19 грудня]

ось він іде, необтяжений дарунками,
майже розчинений у тумані, агент національної безпеки,
не перейнятий газифікацією довколишніх сіл
чи падінням громадянської самосвідомості –

≈≈

ось він проходить повз, і крізь біле молоко видно
його сині джинси, золотий німб і налиті свинцем стопи,
більш блискучі, ніж завжди –

≈≈≈

ось він силкується пригадати імена тих, для кого подарунки, але імена
так само розчиняються вранішнім молозивом і мліють,
залишаючи лункі отвори в терпкому повітрі –

≈≈≈≈≈

ось він зникає зовсім, а через хвильку
з’являться старенькі янголи з посмішками, як у дідусів літньої обідньої пори,
вони збиратимуть частинки туману і перетворюватимуть їх на частинки себе,
а відтак – на частинки його,

≈≈≈≈≈≈≈≈≈

мозаїку тілесного кольору,
тіло кольору мозаїки

≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈

8.09.2009 р., Чернівці

Красиве помирання

Я не міг бути свідком їхньої смерті,
бо ще не народився, як вони
почали по черзі вимирати,
міцні гілки однієї сім’ї, діти
одного дерева,
розхитаного двадцятим століттям
і притишеного по кладовищах
поміж супокійних плит
польського періоду.

Найстарша Ганя, що була юнкою,
коли йшла велика світова,
з’явилася і зникла
десь поза моєю свідомістю,
напевно, ще до мого народження,
залишивши тільки сина (якого вже нема)
і дочку (якої теж уже нема).

Андрейко (кажуть, на мене був схожий)
виїхав на Росію,
вбитий у тридцять сьомому.
І тепер його очима дивиться на мої листи
старенька дочка Луїза,
а я боюся їй далі писати:
а раптом вона вже також там
і мій черговий лист
не перетне невидимих кордонів?
Далі – Юзко, стрийко,
львівський дженджик,
без жадного ґанджу, з діткливими очима,
найбагатший у сім’ї, бо з чотирма дітьми –
Данком, Дозьом, Любою, Лузею.
Він теж відійшов якось непомітно,
напевно, довго сперечався зі смертю,
хто кого,
поглядом франта кидав
на відбуті фасади кам’яниць
і зупевне жалів о тім,
що не має внука-тезка.
Далі йдуть ті, чиї відпровадини на той світ
або досмертні перверзії
я можу згадати і залишитися спокійним:
це справді було.

Отже, Марусю бозя прикувала до ліжка,
до глухонімого мужа,
до власної бездітності,
до батьківської хати, де вона
залишилася жити,
як наймолодша дитина,
і, нарешті, до родинного кута на цвинтарі.
Пригадую її веселою і балакучою.

Відтак Михась – мій дідусь, котрий
мав щастя померти на руках у своїх доньок
і лягти тут же, недалечко від своїх батьків.
Коли він помирав, я вже був дорослий,
бо розхвилювався, побачивши,
як над його труною
примовляли дві його старші сестри –
Таїска і Натальця.

Таїска померла влітку, коли тепло
і настільки довгий день, аби стало добратися
попутними автами до села і назад.
Був серпень, а Таїсці – дев’яносто два роки.
Була монахинею. Знала грати на гітарі.
Любила співати. Любила солодке.
Красиве помирання влітку.

На її поминки столи розклалось на подвір’ї,
застелилося лави і зносилося від сусідів крісла.
На її поминках Натальця
тихенько сиділа за столом
(як завжди, тихенько)
і приймала на себе дар
померти останньою
і найстаршою.

Чернівці, 30.01.2009

Ви можете проглядати коментарі, підписавшись на RSS 2.0. Ви можете написати коментар, або зробити трекбек зі свого сайту.
Залишити коментар

XHTML: Ви можете використовувати теги: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>