05 Кві 2012 Кобилянська О. Огрівай сонце… (рецензія)

Насамперед варто сказати про структуру збірки малої прози Ольги Кобилянської “Огрівай, сонце…”. Сюди ввійшли новели (з-поміж 27-и творів є й відомі – такі, як “Юда”, “Лист засудженого жовніра до своєї жінки”, “Назустріч долі”, “Сниться”, “Зійшов з розуму”, “Вовчиха”, “Огрівай, сонце…”, “Але Господь мовчить” та “Пресвятая Богородице, помилуй нас!”), публіцистика (17 джерел – статті, відозви, листи тощо), літературознавча розвідка “Про Толстого” та переклади німецькою мовою двох новел та праці “Про Толстого”, здійснених Надією Щербань. Доповнюють це видання та надають йому характеру академічності ґрунтовні примітки та словник. Запропонувавши своєму потенційному читачеві, поряд із уже знаними творами, ті, що не були відомі досі (“Лісова мати”, “Чудо”, “Василка”, “Московський ґвер”, “Ворожки”, “Серна”, “Жарт”, “Путіфара”, “Воєнний акорд” та інші), упорядниця прагнула не лише представити, як уже було згадано, цілісну творчу особистість Ольги Кобилянської останнього періоду її життя, вона мовби вдалася до своєрідної перевірки власної (небезпідставної й оригінальної, треба відзначити!) тези про те, що новелістика письменниці на тему Першої світової війни може розглядатися як “роман у новелах”. Про необхідність такого підходу дослідниця наголосила ще в монографії “На вечірньому прузі”: “… необхідно прочитати всі твори О.Кобилянської, що семантичним полем торкаються світового конфлікту 1914 – 1918 рр., комплексно, разом, цільно, так би мовити, одним подихом: вони становлять єдину художню цілість, створюють панораму. За глибиною художнього бачення, кількістю поставлених проблем і майстерністю їх вирішення антивоєнна новелістика нашої авторки не поступається навіть великим епічним полотнам, власне, в сукупності може розглядатись як роман у новелах” (виділ. Я.Мельничук. – С.К.). У цьому ідейно-тематичному та стильовому полі перебувають і публіцистичні твори письменниці, датовані 20-ми роками ХХ століття. Ольга Кобилянська надто гостро відчувала катастрофізм часу, в який їй випало жити, драматичну долю українства, приреченого винести на своїх плечах тягар геополітичного помежів’я, з одного боку, та національну “розпорошеність” – з другого. Власне, зразком такої контекстуальної вписуваності може слугувати “Лист письменниці Ольги Кобилянської до українців в Америці”: “Сніг і вітер гуляють злорадно надворі, і студінь тиснеться до мене, через шпари дверей і вікон моєї кімнати, що знаходиться на поді, (мансарда) і наповнена пекучим морозом, як ножем. Я сиджу закутана при своїм бюрку, і – пишучи до Вас поглядаю трівожно через вікно, що то до рання буде, коли вже від полудня гульба вітра зі снігом, ідуть вихром воздухом…”. Тут відчутний вітер і холод того часу, біль і потерпання національно свідомої особистості за долю власного народу та його культури: “Письменник сидить, обнявшися, як то кажуть з “бідою”, усміхається гірко. Він, звикши слухати своєї музи внутрішнього, божественного голосу, диктатора свого – працює. Він майже не знає, що він зараз різьбяр і творить. Вкладає, що найкраще з свого душевного є, рядками на папір; звертається до свого народу, і виховує, поучує, розгріває, пориває, різьбить його. Він освідомлює, подає приміри, витворюючи їх своїх духом, ставить не менше перед нас герої і героїні, з давної давнини, класичні, характерні, великі своєю силою, красою тіла і духа, відвагою гідні наслідування то знов противно, дрібно силі, малодушні, запроданці, зрадники вітчизни своєї, або самолюби, без енергії, нездатні ані до великих діл, ні почувань пориваючих за собою, ні до праці для ближнього свого, праці просвітної, організаційної чи знов реальної, або і артистичної”.

Так відбувається “зустріч” століть. Так знову відкриваємо, здавалось би, добре знане й відоме, здобуваючи досвід духовного зростання – власне, те, на чому неодноразово у своїх творах наголошувала Ольга Кобилянська.

Вихід у світ книжки “Огрівай, сонце…” – це, безсумнівно, подія не лише для Буковини, а й для національної літератури загалом, приклад того, як успішно зусиллями небагатьох людей (насамперед, упорядниці тому та відомої дослідниці творчості Ольги Кобилянської Ярослави Мельничук, перекладачки Надії Щербань, художниці Олени Бржосніовської) та зацікавленого в якісному виданні книг відомого далеко поза межами Буковини колективу Видавничого дому “Букрек” можна зреалізувати важливий проект. Окремо й із правдивим захопленням можна говорити про поліграфію рецензованого видання – добротний папір, суперобкладинка, кольорові вклейки з фотографіями та автографами письменниці доповнюють гарне враження від збірки. Раджу бодай узяти в руки й потримати книжку Ольги Кобилянської “Огрівай, сонце…”, впевнена – вам неодмінно схочеться її мати у своїй книгозбірні.

Світлана Кирилюк, доцент кафедри української літератури

ЧНУ імені Юрія Федьковича

Сторінки: 1 2
Ви можете проглядати коментарі, підписавшись на RSS 2.0. Ви можете написати коментар, або зробити трекбек зі свого сайту.
Залишити коментар

XHTML: Ви можете використовувати теги: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>