На філологічному факультеті в онлайн-форматі відбулося чергове засідання літературної студії імені Степана Будного «Щастя судилось мені бути завжди молодим», до якого долучилися учні 11 класу та вчителька української мови та літератури Вижницької гімназії Терновчук Т. С., а також учні 11 класу Черешенської ЗОШ. Зазвичай, у межах таких зустрічей літстудійці діляться власною творчістю одне з одним, зустрічаються із сучасним письменниками, відвідують цікаві місця та заходи тощо. Однак цю зустріч присвятили постаті поета Степана Будного, ім’я якого носить  літстудія.

І ви не уявите, ні,

Мене посивілим, старим.

Щастя судилось мені

Бути завжди молодим,

саме цими рядками Степана Будного, написаними в рік його смерті, розпочала розповідь про життя поета студентка 5 курсу, староста літстудії Аліна Михайлюк. Опиралася студентка на статтю, вміщену в хрестоматії «Письменники Буковини», автором якої є український поет, літературознавець, колись завідувач кафедри української літератури Анатолій Миколайович Добрянський: «Степан Франкович Будний народився 23 серпня 1933 року в містечку Струсові на Тернопільщині. Там закінчив середню школу, а з 1952 по 1957 рік навчався на філологічному факультеті Чернівецького державного університету. У студентські роки Степан Будний редагував факультетську стіннівку, був душею літературної студії, яка тепер з гордістю носить його ім’я, випускав щомісяця на обласному радіо «Поетичний альманах», брав активну участь у роботі обласного літоб’єднання, друкував вірші на сторінках «Радянської Буковини» і тернопільського «Вільного життя». Закінчивши університет, Степан Будний повернувся до матері Йосифи Михайлівни у Струсів. Тут він працював кореспондентом районної газети «Червоні зорі» та викладав українську мову й літературу у вечірній школі. Саме в цей час поет підготував рукопис поетичної збірки й надіслав його до Києва. У грудні 1957 року на літстудії при видавництві «Молодь» рукопис дістав позитивну оцінку. Усі мрії поета перекреслила підступна хвороба. Останні пів року свого життя він провів у Тернопільському онкологічному диспансері. Однак, навіть там Степан Будний продовжував працювати над рукописом збірки, писав нові вірші, вів щоденник. 22 червня 1958 року Степана Будного не стало. Поховали його на струсівському цвинтарі. Книжка «Людина до сонця йде», в яку він вклав стільки сил, вийшла у «Молоді» аж через три роки після смерті поета. У 1972 році в тому ж видавництві з’явилася значно повніша збірка «Поезії», упорядкована земляком Степана Будного Григорієм Кушнериком. Свідченням того, що голос Степана Будного і сьогодні звучить в унісон нашого часу є чимало присвят поету, біографічні повісті про нього, літературознавчі розвідки та книга «Син землі». У 1991 році Степана Будного посмертно прийняли у члени Спілки письменників України».

   Біографічні відомості урізноманітнила мозаїка з творів Степана Будного. Чуттєво та проникливо декламували його твори студенти 4 курсу Яна Петрів (поезія «На теплу землю упаду»), Дмитро Тудан (вірш «Посадіть у головах калину»), п’ятикурсниці Яна Козачук (вірш «Радісно жити»), Любов Андрусишин (уривок із прозового твору «Люблю»), Юліана Тимошина (вірш «Буду палко землю цілувати»), Діана Томка (уривок із уривок із прозового твору «Земля»), шестикурсниця Олександра Рослякова (поезія «Запитаю в Лесі Українки») та випускниця філологічного факультету, колишня староста літстудії Марія Рейкало (поезія «Тихо падає сніг»).

Спогадами про товариша також поділився доктор філологічних наук, професор кафедри української літератури, творчий наставник та керівник літературної студії імені Степана Будного, поет, публіцист, журналіст Богдан Іванович Мельничук: «Виступ літстудійців мене дуже зворушив. Зі Степаном Будним я був особисто знайомий. Якби він жив, то через два роки поету було б 90 років. Ми завжди знайомила нових літстудійців із постаттю Степана Будного. Дуже багато інформації про нашу студію є в одному з розділів книги «Чернівці. Історія і сучасність», одним із авторів якої був і я». Богдан Іванович розповів про історію літстудії, показав книги Степана Будного і книги про нього («Людина до сонця йде», «Поезії», «Спогади про Степана Будного», «Син землі»…), а також продекламував деякі вірші поета, зазначивши, що у 50-ті роки ХХ століття Степан Будний не побоявся говорити у своїх віршах про те, що він українець. Також керівник літстудії наголосив, що на нашому філологічному факультеті навчалися Іван Франко, Тарас Мельничук, Ліна Костенко, Марія Матіос та багато інших світочів літератури.

Випускниця філологічного факультету, колишня староста літературної студії імені Степана Будного Марія Рейкало розповіла та поділилася світлинами про роботу літстудії за час її старостування (2016-2020 рр.): «Інколи людина може навіть не підозрювати про свій внутрішній потенціал, а університет часто дає змогу відкрити та розвинути його. Я з посмішкою загадую ті дні, коли була учасницею літстудії. Познайомитися з цікавими людьми, знайти друзів на все життя, відкрити для себе стільки людей, від яких можна взяти стільки досвіду, – усе це я змогла зробити завдяки літстудії». Марія проілюструвала фотографії із минулих засідань літстудії, різних заходів та свят, участь у яких брали літстудійці.

Вдячним словом підсумувала захід заступниця декана з навчально-виховної роботи, кандидат філологічних наук, доцент кафедри української літератури Лариса Василівна Маркуляк: «Шановні літстудійці, шановні колеги! Дуже приємне це зібрання у нашій теплій філологічній атмосфері. Дуже приємно бачити колишніх студентів, хоча вони насправді не можуть бути колишніми, вони завжди наші. Дякую Марійці Рейкало, яка завжди відгукувалася, брала участь у всіх культурно-мистецьких заходах. Дякую студентам-декламаторам 4, 5 й 6 курсів, які також були й залишаються активними. Сподіваюся, що перші курси будуть доєднуватися до літстудії, й ми будемо розширювати наші можливості. Хай наші зустрічі продовжуються, а родина літературної студії імені Степана Будного поповнюється!».

Завершив захід завідувач кафедри української літератури, доцент, кандидат філологічних наук Валентин Сергійович Мальцев: «Мені теж дуже приємно було сьогодні взяти участь у цьому заході. Звичайно, хотілося б очної зустрічі, але й зустріч у такому форматі була теплою, гарною, цікавою. Дуже дякую Аліні Михайлюк за підготовку заходу, Богданові Івановичу за теплі спогади. Гадаю, багато для кого Степан Будний відкрився в іншому світлі, побачили його як живу людину. Дякую Марії Рейкало, яка також кілька років очолювала літературну студію й залишила помітний слід на нашому факультеті. І, звичайно, Ларисі Василівні, – за курування та ідею цієї зустрічі. Бажаю всім здоров’я і творчої наснаги!».

Матеріал підготувала студентка 5 курсу,

староста літстудії імені Степана Будного Аліна Михайлюк

Print Friendly, PDF & Email