121 листопада, на Святого Михайла, у передгірному селі Міліїве, що на Вижниччині, – колисці народження класика української літератури Дмитра Загула, сучасника і сподвижника Павла Тичини, Володимира Сосюри та інших поетів початку ХХ століття, удвадцятьсьоме відбулося пошанування імені і творчості цього неперебутнього у часі неординарного майстра пера і вручення літературних премій новим лауреатам.

 

У рідній школі, перед якою на тлі Карпат, височіє пам’ятник із карбованим образом великого односельчанина (роботи скульптора В. Гамаля і художника І. Гордіци) знову, як і кожної міліївської осені (на Покрову, на Дмитрія, а нині на Михайла) зібралося чимало гостей як із Буковини, так і столиці України. Якщо точніше, то представники усіх гілок влади, творча інтелігенція, родина Дмитра Загула, школярі та учителі.

Сільський староста Володимир Гафюк своєрідним вступом розпочав літературну імпрезу, бо далеко не кожен куток малої і райської батьківщини великої людини може ось так, по-міліївському, уже у 27-ме постати колом і заслужено вшанувати повпреда літературної ниви із минулого.

Поетично-публіцистичний стиль письма земляка озвучили неложні дитячі уста, якими можна пити мед істини і правди:

Я не зрадив, не вкрав, не убив.

Жив, як тато і мама навчили.

А червоного часу раби

Поганьбили. Нема і могили.

Учасники вокального колективу місцевого будинку культури «Калинове гроно» виконали «Єднаймося, люба родина».

Тут же, біля пам’ятника – світлина на згадку, а до підніжжя величної Постаті – живі квіти у передзим’я.

Хліб-сіль, за давнім звичаєм, отримав депутат Верховної Ради України Іван Рибак, який загостив із Києва, а перед цим посприяв школі у придбанні комп’ютерного класу.

Після квітів, світлини і духмяного запаху міліївських ланів у витворі хлібопекарів – до світлини Дмитра Загула – кабінету української літератури. Це – вже традиція.

Звідси – до Актової зали, де на чільному місці портрет Поета.

Під мелодію пісні «Україна» («Ти шляхом праведним йшла») – миті оцього святого переходу із музею.

Зала виповнилася гуцульськими мелодіями.

Нинішня зустріч – «Я серце напою любов’ю святою. За правду я стану до бою». Із його ж таки, Загула, ласки, оскільки пророчі слова належать йому. Миті широкого формату знайомств із гостями, хвилина мовчання за Дмитром Загулом і лауреатами його літературної премії. І – Гімн «Ще не вмерла України…» Двійко дівчаток і стільки ж хлопчиків із жовтими та синіми кульками. Руки – на серцях. Так само – і в аудиторії.

Як і годиться, перше слово за директором міліївської ЗОШ І-ІІІ ступенів імені Дмитра Загула Катериною Маковійчук, котра зазначила: «Добре, коли Божа іскра горить…»

Це – про високе Слово сельчанина. По суті, вона передала естафету голові комісії із присудження обласної літературної премії імені Дмитра Загула професорові Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, письменнику і почесному жителеві цього села Богдану Мельничуку.

Богдан Іванович оголосив зміст Ухвали конкурсної комісії.

67-им лауреатом став доктор філологічних наук, професор ЧНУ ім. Юрія Федьковича, член Національної спілки письменників України, завідувач кафедри української літератури філологічного факультету Володимир Антофійчук. За низку статей, з-поміж яких: «Інтерпретація біблійного матеріалу в поезії Дмитра Загула» (тези доповідей та повідомлень ІІ Буковинської історико-краєзнавчої конференції, 1992), «Сакральна парадигма ранньої поезії Дмитра Загула» («Слово і Час», 2017).

Крім того Володимир Іванович керує кандидатською дисертацією «Дмитро Загул як літературознавець», яку виконує аспірантка Юлія Прокопчук.

Ще двоє лауреатів із Вижниччини: міліївський голова Володимир Гафюк – за організацію і проведення гідного вшанування пам’яті в рідному селі письменника; редактор районної газети «Вижницькі обрії» Марина Киселиця – за популяризацію літературного процесу в краї на сторінках друкованих видань.

До речі, Володимир Антофійчук закликав відновити загулівські читання, а нардеп Іван Рибак запевнив, що наступного, 2018 року, допоможе профінансувати видання творів Дмитра Загула.

Представники усіх гілок влади виконали перед святим образом пророка («Революція нашої гідності»), а 21 листопада – річниця Революції Гідності і Свободи. Перед сценою Актової зали особливу функцію – долучилися до вручення нагород і квітів новим лауреатам.

Вела цей літературний захід учителька Василина Фока. Музичний супровід – Василя Богданюка.

Завершилася церемонія офіційного нагородження духовним Гімном України «Боже великий, єдиний…».

Господарі запросили гостей на поминальний обід по колимському страдникові із Міліїва, де через роки побував один із 69-ти іменованців літературної премії Д. Загула, буковинський письменник і рекордсмен із написання поетичних рядків (у славетного Фірдоусі 100 000) Віталій Демченко, котрий перевершив великого поета на 20 000. Він побував на тому місці, де поет відійшов у Вічність на 54-му році свого життя за сфабрикованими матеріалами –54-ої статті.

Цими днями Віталій Демченко відзначив своє 80-річчя. Завтра ж, 23 листопада, університетська наукова бібліотека влаштовує йому як випускникові ЧДУ творчу імпрезу.

Василь Джуран

Print Friendly, PDF & Email

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *